11% інвестують, 89% — ні: чому українці уникають інвестицій?

01.12.2025

1.   Вступ

Попри зростання в світі інтересу до інвестування, реальні дії українців говорять про інше: лише 11% людей вже мають інвестиції, тоді як майже половина не готові робити вкладення навіть у найближчому майбутньому.

Ідея цієї статті виникла після знайомства з обговоренням на форумі DOU, де сотні українців чесно та без прикрас поділилися причинами, чому вони не інвестують. Те, що могло виглядати як «особисті виправдання» чи «нестача фінансової грамотності», насправді виявилося складним переплетінням психологічних, економічних і системних чинників.

До цього додалося свіже дослідження EBA “UKR-2025 Invest Index”, яке показало: навіть великий і системний бізнес оцінює інвестиційний клімат України як несприятливий. 71% топменеджерів вважають умови для інвестицій поганими, а 42% відзначають погіршення за останній рік. Це означає, що приватні інвестори та звичайні громадяни стикаються з тими самими бар’єрами, тільки в ще більш загостреній формі.

Причини системні й добре знайомі кожному українцеві: корупція, слабка судова система, валютні обмеження, брак кадрів, атаки на енергосистему та постійний фактор військової агресії. Ці ж бар’єри впливають і на звичайних людей, формуючи недовіру до фінансових інструментів, страх втрат і відчуття непередбачуваності.

У цій статті ми розберемо не лише особисті причини, чому українці відкладають рішення інвестувати, але й системні проблеми, що стоять за цими сумнівами. І спробуємо зрозуміти: що має змінитися, щоб інвестиції перестали бути ризиковою авантюрою і стали доступним інструментом фінансової стійкості для кожного?

2.   Відсутність зручних інструментів та податкових стимулів

Однією з головних причин, чому українці не інвестують, є банальна відсутність доступних, зрозумілих і захищених інструментів. Те, що в інших країнах давно стало нормою в Україні або недоступне, або існує лише формально.

У країнах ЄС, США чи Канаді середньостатистична людина інвестує не тому, що вона більш схильна до ризиків чи «фінансово грамотна». Вона інвестує тому, що держава створює для цього умови.
Там працюють:

• податкові стимули (RRSP, ISA, TFSA, 401(k)),
• інвестиційні рахунки з пільгами,
• захищені інструменти для довгострокових заощаджень,
• прозорі та регульовані фінансові ринки.

В Україні все навпаки. За даними дослідження EBA, бізнес прямо вказує, що валютні обмеження та складні регуляції є одними з найбільших бар’єрів для інвестицій у цілому. А якщо бар’єри бачить бізнес, то для звичайного громадянина вони ще більші.
Більшість українців просто не бачать, куди інвестувати без зайвого стресу, і обирають «кращий доступний варіант»: тримати гроші або на рахунках, в банківських депозитах або у готівці.

Також варто враховувати реальність: щоб інвестувати за кордон, навіть у прості інструменти на кшталт ETF або акції іноземних компаній, українець має пройти багато етапів, які включають валютні обмеження НБУ, пошук іноземного брокера, можливі податкові колізії, складнощі з переказами. Для людини без фінансової освіти це виглядає як непрохідний квест.

У підсумку формується замкнене коло:

немає зрозумілих інструментів → немає податкових переваг → немає довіри → немає інвестицій.

Водночас саме в Україні формуються нішеві інвестиційні можливості, які не залежать від валютних обмежень. Одним із таких прикладів є проєкт «Сімейні молочні ферми», який відтворює модель локальних агроферм, де інвестор отримує зрозумілий інструмент, прозору звітність та реальний фізичний актив.

І поки система не стане простішою й дружнішою до інвестора, більшість українців так і залишатимуться сторонніми спостерігачами у світі інвестицій.

3.   Страх шахрайства та недовіра до фінансової системи

Коли українців запитують, чому вони не інвестують, одна з найпоширеніших відповідей звучить дуже просто: «Боюсь, що обдурять». І цей страх не виник на порожньому місці.

Ще з 90-х роках українці стикалися з фінансовими пірамідами, незахищеними банками, сумнівними фондами. У коментарях на форумі DOU люди згадують і МММ, і псевдоброкерів, і агресивні «форекс-кухні» – все те, що сформувало в суспільстві глибоку недовіру.
Для багатьох інвестиції досі звучать як синонім до «ризик втратити все».

Дослідження EBA “UKR-2025 Invest Index” підтверджує цю проблему й на рівні бізнесу. Топ-менеджери називають корупцію, відсутність справедливої судової системи та нездатність держави гарантувати захист інвестора серед ключових чинників, що стримують інвестиції в країну. Якщо навіть великий бізнес не почувається захищено, то що вже говорити про приватних громадян.

До цього додається ще одна особливість: українці звикли «покладатися на себе», а не на систему. Якщо суди не захищають, закони не працюють, а шахрайські схеми виникають щороку, цілком логічно, що люди ставлять інвестиції на один рівень із високим ризиком.

Ці три фактори формують сильні заперечення:

 «Мене точно обдурять». Через історичні травми люди підозріло ставляться до будь-яких обіцянок прибутку, навіть якщо платформа надійна.

 «У нас немає кому поскаржитися». Відсутність судового захисту та дієвих механізмів відшкодування збитків робить інвестиції у свідомості людей ще більш небезпечними.

 «Фінансовий ринок є непрозорим». Багато хто щиро не розуміє, як працюють фінансові компанії, і це підсилює недовіру.

Разом усі ці фактори створюють украй складний психологічний бар’єр. Навіть якщо людина вже має гроші та бажання інвестувати, страх «потрапити в схему» виявляється сильнішим.

4.   Психологічні та культурні бар’єри

Чому все ж таки навіть із доступом до грошей і часу українці часто не інвестують?

Психологія інвестування не лише про гроші, а про страх і звички

За українським дослідженням, ключовими емоціями, які блокують інвестування, є страх (втратити все) і жадібність (сподіватися «на миттєвий успіх» 😁). Обидві змушують людей або надто обережно ставитися до вкладень, або надмірно ризикувати (читати EcDev)

Значно знижують намір зробити перші кроки ще й так звані когнітивні упередження. Наприклад, підтверджувальне упередження, коли люди шукають лише ті факти, що підтверджують їхні власні побоювання або ефект «страуса», коли люди ігнорують погані новини про ринок. (Економічна психологія.)

 «Культура виживання» стверджує: інвестувати – це дуже ризиковано

Часто трапляється, що люди, які виросли в умовах економічної нестабільності, схильні зберігати гроші «під матрацем», бо «гроші треба мати під рукою». Саме це досліджують економічна та психологічна теорії фінансів.

У такому контексті інвестування часто сприймається не як шлях до зростання, а як небезпека. Навіть якщо є стабільна робота, людина може не захотіти вкладати, тому що «раптом хтось скоротить», «раптом війна», «раптом курс гривні».

Низька фінансова грамотність + інформаційний хаос

Дослідження 2024 року показало, що чим вищий рівень фінансової грамотності, тим менше люди піддаються емоціям та когнітивним упередженням при прийнятті інвестиційних рішень.

Проблема надлишкової інформації в тому, що вона суперечлива, складна, і часто не адаптована під пересічну людину. Це демотивує навіть тих, хто хотів би спробувати, але боїться на першому же кроці «помилитися» і втратити все. Investopedia

Серед інвесторів проєкту «Сімейні молочні ферми» часто повторюється одна думка: найбільший бар’єр: зробити перший внесок. Але коли людина бачить результат – роботу ферми, виробництво молока, регулярні виплати – страхи зменшуються. Це підтверджує: прозорість та зрозумілі моделі знижують психологічний опір.

Інвестор проєкту Вадим Марченко у своєму відеовідгуку зазначає, що йому було важливо побачити, як саме працює бізнес, і що після знайомства з командою та відвідування ферми він отримав упевненість у стійкості моделі. За його словами, проєкт поєднує соціальну місію, реальний виробничий процес та передбачувані виплати, що значно зменшує страхи:

«Коли ти бачиш цю ферму наживо, коли знайомишся з людьми, які там працюють, — розумієш, що це не абстрактна інвестиція, а реальний бізнес. І тоді стає спокійніше інвестувати».

5.   Війна та пріоритетність донатів

Повномасштабна війна кардинально змінила фінансову поведінку українців. Для багатьох людей сьогодні інвестиції мають зовсім інший пріоритет: першою і найважливішою «інвестицією» вони вважають підтримку Збройних Сил України. У дискусіях на DOU користувачі прямо пишуть:

«Я не інвестую, я донатю. Це моя головна інвестиція зараз».

Це не лише про патріотизм, це про виживання. Донати сприймаються як внесок у найбільш критичний актив країни – безпеку. Логіка проста: поки триває війна, вкладати у довгострокові фінансові інструменти здається несвоєчасним або навіть недоречним. Тому багато українців ставлять особисті фінансові плани «на паузу».

Разом з тим, дослідження EBA UKR-2025 Invest Index показує, що війна впливає на інвестиційну поведінку не лише приватних осіб, а й бізнесу. Російська агресія входить до топ-факторів, які стримують інвестиційну активність у країні та роблять фінансові рішення значно обережнішими. Бізнес відкладає масштабні проєкти, громадяни відкладають інвестиції, навіть якщо мають дохід і заощадження.

Однак важливий момент полягає в тому, що допомога армії та інвестування не є взаємовиключними. Фінансові експерти рекомендують вибудовувати підхід із двома паралельними цілями:

Продовжувати підтримку ЗСУ

Донати залишаються моральним і громадянським вибором більшості українців. І цей вибір є важливим та впливовим.

Але водночас будувати власну фінансову стійкість

Бо після перемоги кожній людині потрібні будуть:

• заощадження,
• можливості для відновлення життя,
• інвестиційний капітал.

Країні також потрібні будуть інвестори: як бізнесові, так і приватні.

У воєнний період інвестори шукають не стільки високу дохідність, скільки стабільність. Ринок агроінвестицій – один із тих, що продовжує працювати. Наприклад, проєкт «Сімейні молочні ферми» з моменту запуску у 2020 році стабільно виплачує дохід інвесторам і масштабується навіть під час війни. Це підтверджує, що деякі сектори, особливо продовольчі, залишаються стійкими до криз. Люди можуть відмовитись від нового гаджета, але не від хліба, молока і масла. Це один із найнадійніших напрямків для інвестицій.

Як поєднати донати й інвестування?

• встановити фіксований відсоток доходу на донати й такий же на інвестиції (навіть мінімальний);
• використовувати фінтех-сервіси, який робить інвестиції прозорими і контрольованими;
• використовувати автоматичні технології регулярного інвестування (DCA);
• обирати низькоризикові інструменти (ОВДП, депозити, фонди), щоб мінімізувати стрес під час війни.

Таким чином, підтримка армії не виключає інвестування. І навіть навпаки, вони можуть бути двома частинами однієї фінансової стратегії, де безпека країни і власна стійкість доповнюють одна одну.

6.   Брак часу та фінансової освіти

Серед найбільш частих причин, чому українці не інвестують, учасники дискусії на DOU називають нестачу часу та фінансової грамотності. І це не просто виправдання, це реальний бар’єр, який повторюється у десятках коментарів.

«Я працюю, займаюся сім’єю, волонтерю. Коли мені ще розбиратися в інвестиціях?»

Чимало користувачів пишуть, що інвестування здається їм окремою «наукою», яку потрібно довго вивчати. Коментарі на кшталт:

«Я не інвестую, бо не знаю, з чого почати, і немає часу розбиратись», – зустрічаються надзвичайно часто.

Війна та високий рівень стресу ще більше поглиблюють цю тенденцію: людям просто не вистачає ресурсу, психічного й фізичного, щоб занурюватися в нову складну тему.
Інвестиційний світ здається великим, заплутаним, наповненим термінами, а ризик помилитися – надто високим.

 «Фінансова грамотність? Мене цьому ніхто не вчив»

Інша системна проблема, яку підкреслюють учасники форуму: українці традиційно не отримують фінансової освіти ані в школі, ані в університеті.
У результаті:

• люди не розуміють, що таке ризик, ліквідність, диверсифікація;
• плутають інвестування зі спекуляціями;
• думають, що вкладати можуть тільки «успішні багаті»;
• бояться зробити помилку і втратити гроші.

Це підтверджують і опитування міжнародних організацій: рівень фінансової грамотності в Україні нижчий, ніж у більшості країн ЄС, і це безпосередньо впливає на готовність інвестувати.

Результат: відкладання, сумніви і параліч дій

Поєднання цих двох факторів – брак часу та брак знань створює класичну ситуацію: людина хоче інвестувати, знає, що це потрібно, але не розуміє як, і через це відкладає рішення «до кращих часів».

На форумі це звучить дуже чітко:

«Не інвестую, бо не розуміюся. Не розуміюся, бо не інвестую. Замкнене коло».

Що допомагає вийти з цього кола?

У коментарях з’являються кілька важливих думок:

• починати з малого: депозит, ОВДП, зрозумілий бізнес;
• використовувати прості навчальні платформи, а не складні підручники;
• працювати з невеликими сумами, щоб навчатися без стресу;
• створити інвестиційну рутину, наприклад, інвестувати раз на місяць фіксовану суму.

Багато користувачів кажуть, що після першої купленої облігації або першого інвествнеску  «з’являється впевненість», а інвестиції перестають бути страшною темою.

7.   Низька дохідність та валютні ризики

Навіть коли українці готові інвестувати й мають певний капітал, їх часто зупиняє відчуття, що прибутковість інструментів не перекриває ризики та інфляцію гривні. Адже усі розрахунки всередині країни, як правило, проводяться у гривні, це вимога українського законодавства. У дискусії на форумі DOU ця причина згадується майже так само часто, як страх обману.

 «Усі інструменти дають копійки, а ризики величезні»

Користувачі прямо пишуть:

«ОВДП – це смішний дохід, враховуючи ризик країни»
«Депозити ледве покривають інфляцію»
«Акції? Які акції, якщо гривня падає щороку?»

Українські інвестори постійно зіштовхуються з ситуацією, де реальна дохідність після інфляції є мінімальною або навіть від’ємною.
Навіть інструменти з хорошою відсотковою ставкою можуть «згоріти» через валютні коливання.

Валютний ризик – одна з ключових перепон

На форумі часто звучить думка:

«Навіщо вкладати в гривні, якщо інфляція і курс з’їдять все?»

Це логічна реакція. Українці за останні 20 років пережили:

• кілька різких девальвацій,
• валютні кризи,
• банкопади,
• обмеження НБУ.

Тому з’явилася культура:
спершу купити валюту, а вже потім думати про інвестиції.

Через це інвестування у гривню для багатьох виглядає інтуїтивно небезпечним, навіть якщо інструмент надійний.

Війна збільшує ризики та зменшує дохідність

Під час війни держава змушена утримувати стабільність ринку:

• вводить валютні обмеження,
• обмежує виведення капіталу,
• контролює курсову політику,
• коригує ставки за ОВДП.

Це робить ринок передбачуванішим, але водночас менш вигідним.
На форумі це описують так:

«Зараз немає привабливих інвестицій. Усе це або ризик, або мізерна дохідність».

Відсутність довгострокових інструментів

Також користувачі зазначають, що в Україні майже немає інструментів, які зазвичай використовують у Європі чи США:

• пенсійні інвестиційні рахунки,
• фонди індексних ETF локального ринку,
• державні програми стимулювання довгострокових вкладень,
• стабільні облігації на 10–20 років.

Через це навіть ті, хто хоче інвестувати, не можуть вибрати довгострокову стратегію — бо її просто немає на ринку.

Результат — інвестування здається «грою без виграшу»

Людина порівнює:

• ризики високі,
• дохідність низька,
• гривня нестабільна,
• альтернатив мало.

І робить висновок, який на форумі звучить буквально так:

«Краще тримати в доларах і чекати перемоги».

8.   Юридичні та податкові перепони

Юридична невизначеність та складність податкових правил є однією з ключових причин, чому українці уникають інвестування. І це підтверджують як користувачі DOU, так і результати дослідження EBA UKR-2025 Invest Index.

Відсутність зрозумілої системи захисту інвестора

У коментарях на DOU люди постійно підкреслюють:

«У нас ніхто не захистить, якщо щось піде не так».

І цей страх небезпідставний.
EBA називає слабку судову систему та корупцію одними з ключових факторів, що стримують інвестиції в країні.
Якщо навіть бізнес із мільйонними бюджетами не впевнений у судовому захисті, то пересічний громадянин тим більше.

Плутанина з податками на інвестиції

На форумі інвестори з досвідом пишуть, що податки – це окрема пригода:

• люди не розуміють, як декларувати інвестиційні доходи;
• не знають, які ставки діють для різних типів активів;
• бояться перевірок і штрафів;
• губляться між ПДФО, ВЗ, податками для іноземних брокерів тощо.

Коментар, що передає суть:

«Я б інвестував у міжнародні інструменти, але не хочу сперечатися з податковою. Воно того не варте».

Валютні обмеження НБУ ускладнюють доступ до глобальних ринків

Українці, які хочуть інвестувати в ETF, міжнародні акції чи фонди, часто зіштовхуються з технічними бар’єрами:

• важко вивести кошти іноземному брокеру;
• деякі операції заборонені повністю.

Учасники DOU описують це як:

«В Україні інвестиції у світові ринки – це квест».

Дослідження EBA також підтверджує, що валютні обмеження є одиним із головних стоп-факторів для бізнесу та інвестиційної активності.

Відсутність стабільних і довгострокових правил

Українці звикли, що фінансові закони часто змінюються.
Це породжує відчуття, що інвестиційні правила можуть «перекроїти» будь-якої миті.
Типовий коментар із форуму:

«Сьогодні правила одні, завтра інші. Як тут інвестувати?»

Стабільність – один із найважливіших факторів інвестиційної поведінки.
Але поки в Україні вона відсутня, і це підштовхує людей утримуватися від системних вкладень.

Заплутаність і перевантаженість документами

Інвестувати можна легально, але процедура виглядає складною:

• відкриття рахунків,
• заповнення декларацій,
• подання фінансової звітності,
• підтвердження походження коштів,
• робота з іноземними брокерами.

Часто користувачі пишуть:

«Юридично все можна зробити. Але це забирає стільки нервів, що краще не починати».

9. Висновок

Причини, чому українці не інвестують, значно глибші, ніж здається на перший погляд. Це не лише про «страх ризику» чи «відсутність грошей».
За висновками форуму DOU, дослідження EBA UKR-2025 Invest Index та інших джерел, інвестиційна поведінка українців формується під одночасним впливом:

• війни та пріоритетності донатів;
• економічної нестабільності та валютних ризиків;
• низької довіри до фінансових установ і держави;
• слабкої судової системи та податкових перепон;
• відсутності простих, зрозумілих продуктів;
• психологічної втоми, браку часу й фінансової грамотності.

У такій реальності відмова від інвестицій – це не про безвідповідальність. Це про раціональність, обережність і прагнення стабільності.
Українці живуть у надскладний період, і наша фінансова поведінка відображає те, що ми щодня переживаємо: невизначеність, стрес, високі ризики та постійну необхідність приймати рішення тут і зараз.

Але попри всі бар’єри, вже зараз помітний важливий зсув: все більше людей починають цікавитися інвестиціями, вивчати інструменти, пробувати вкладати навіть невеликі суми. Це повільний, але стабільний рух до фінансової зрілості суспільства.

У цій реальності особливого значення набувають інвестиції в реальний сектор, той, який навіть у кризу виробляє продукт і підтримує економіку. Один з таких прикладів – проєкт «Сімейні молочні ферми», що поєднує соціальну місію та стабільну модель доходу для інвесторів. Подібні ініціативи можуть стати тим містком, який дозволить українцям робити впевнені перші кроки у світі інвестицій.

Україна змінюється, і разом з нею змінюється фінансова поведінка її громадян.
Інвестиції стануть нормою не в той момент, коли зникнуть усі ризики, а в той, коли з’явиться розуміння: фінансова стійкість така ж важлива, як і будь-яка інша форма стійкості.

Читати інші статті